Основні кроки, потрібні для навчання дітей з інтелектуальними порушеннями.

Після того, як дитина почала відвідувати школу й адаптовуватися, а ми почали організовувати навчальне середовище для неї, можна користуватися таким інструментом як спостереження за дитиною протягом місяця чи кількох.

Спостереженням може займатися асистент вчителя, записуючи, що змінилося або чого потребує дитина. Спостереження можна фіксувати у вільній формі: у блокноті чи зошиті, а можна використовувати анкету.

Так, можна замальовувати пункти анкети різними кольорами й біля напису записувати дату. Наприклад, якщо в дитини була істерика, треба замалювати зеленим, якщо невеличка – жовтим, якщо не було – червоним. Наприкінці місяця ви можете подивитися динаміку. Може, дитина почала ділитися іграшками з іншими чи має менше істерик. Якщо динаміка негативна, варто зібратися командою супроводу і з’ясувати, чому дитина почувається небезпечно.

Також важливо покроково звертати увагу та розвивати такі цілі в індивідуальній програмі розвитку:

1.     Побутові навички: одягання, роздягання, особиста гігієна, самостійне харчування. З них треба починати. Якщо ви вчитемете дитину читати, а вона не вміє довго сидіти за столом, то нічого не вдаться.

2.     Комунікативні навички: розуміння зверненого мовлення, виконання інструкцій вчителя, здатність відповідати на закриті та відкриті запитання.

3.     Соціальні навички: спілкування з однолітками на перерві, вміння працювати в парі та в групі.

4.     Академічні навички залежно від віку дитини та програми. Наприклад, розрізнення кольорів, вміння рахувати до 20, розповідати про кругообіг води в природі.

Себто, академічні навички – в останню чергу. Вони залежать від побутових, комунікативних та соціальних. Наприклад, якщо в дитини немає комунікативних навичок, то як ми її попросимо порахувати до 20?

ПРО МЕТОДИ Й ПРИЙОМИ НАВЧАННЯ ДИТИНИ НАВИЧОК

Цілі або майбутні навички мають бути конкретними й вимірюватися, як-от у таблиці . Наприклад, якщо ми ставимо ціль “робити вибір” на пів року, то наприкінці періоду зможемо перевірити, пропонуючи дитині завдання на вибір. Якщо вдалося, ціль треба переписувати та переглядати.

Основні кроки, потрібні для навчання дітей з інтелектуальними порушеннями.

1.    Позитивно-емоційний контакт учителя та учня. Учневі треба розуміти, що вчитель – це безпечна доросла людина, її можна слухати й виконувати інструкції.

2.    Кожен учень має свій темп розвитку. Давайте учню час.

3.    Маленькі успіхи підкріплюються, відсутність успіхів не оцінюється.

4.    Треба підготувати середовище для прийняття дитини з інтелектуальними порушеннями. Наприклад, розповісти учням, що до них прийде новий учень, можна пояснити, що таке інтелектуальні порушення.

5.    Формувати здатність дитини комунікувати з іншими. Часто діти з інтелектуальними порушеннями, які в хорошому контакті з учителем, не хочуть виходити із зони комфорту та спілкуватися з кимось ще. Але треба над цим працювати. Адже діти, які спілкуються з різними людьми, вибудовують стратегії, як спілкуватися з тією чи іншою людиною.

6.    Навчати практичного використання понять (просторових, кількісних, часових). Якщо готуючись до уроку, ви розумієте, що якесь поняття – абстрактне, спробуйте підібрати асоціацію до нього – наприклад, якийсь предмет чи картинки.

7.    Розвивати вміння самообслуговування.

8.    Розвивати творчу активність.

9.    Готувати дитину до перерви. Діти з інтелектуальними порушеннями часто не розуміють, що відбувається на перерві й що треба робити.